Як психолог, я маю усвідомлювати свої больові точки і відокремлювати їх від клієнта, щоб не зливатися з ним. ВСЕ. Я маю право на різні реакції: можу сумніватися в чомусь, можу сумувати, боятись і злитись. І це не має ніякого відношення до моєї професії.
Мається на увазі, коли воно стає токсичним, викривлює реальність та ігнорує чи подавляє справжні почуття. Це може бути способом уникнення проблем і емоцій. Бо якщо мені сумно, я хочу посумувати, а не продовжувати йти з посмішкою і показувати своє задоволення. Коли я злюсь, я хочу про це поговорити і попросити тебе не робити це знову, а не посміхатись і казати «нічого страшного».
Так, але в тебе, в мене і всіх нас є обмеження цієї відповідальності. Є те, що знаходиться поза нашим контролем. І якщо це не прийняти, то можна жити з виснажливою ідеєю всемогутності, яка щоразу буде ранити. Бо це не так. Ми всі проживаємо безсилля в певних сферах свого життя.
Людина постійно змінюється. Змінюються її бажання, погляди, потреби. І те, що ти змінюєш, або ще шукаєш свій шлях в 25-30 років чи навіть більше — це нормально.
Яка пропаганда вам відгукнулась найбільше? Пишіть номер в коментарях 🫶
