Інтерв’ю з психологинею: як справлятися з тривогою та агресією

Короткий вступ: У цій розмові ми обговорюємо, що таке тривожність, чому вона виникає і як з нею жити. Також говоримо про агресію, батьківство, невпевненість у стосунках, перфекціонізм та практичні способи самодопомоги.


Зміст статті


  1. Знайомство з психологинею

  2. Як виникло бажання стати психологом

  3. Про особисту терапію психолога

  4. Що таке тривожність і чим відрізняється від страху

  5. Тривожність і виховання дітей

  6. Тривожність у стосунках і ревнощі

  7. Перфекціонізм та відмінність від ОКР

  8. Як справлятися з тривогою: практичні поради

  9. Висновок

1. Знайомство з психологинею

Ведуча: Розкажи трішки про себе для тих, хто тебе не знає.

Психологиня: Мене звати Віка, я психолог і сертифікований гештальт-терапевт. Працюю з темами ідентичності, підвищеної тривоги та різних видів стосунків: партнерські, з собою, з батьками, зі світом. У сучасних реаліях люди часто мають тривожний фон, тож допомагаю впоратися з цими станами.

2. Як виникло бажання стати психологом

Ведуча: Як у тебе з’явилося бажання стати психологинею?

Психологиня: Чесно кажучи, почалося це як протест проти батьків. Вони не хотіли, щоб я вступала на психологію. Але я потай подала документи і вступила. Були сумніви, однак коли познайомилася з гештальт-підходом, закохалася в психологію безповоротно.

3. Про особисту терапію психолога

Ведуча: Чи має психолог власну терапію? І чи є це обов’язковим?

Психологиня: Так, особиста терапія — це одна з найголовніших умов сертифікації. Нам потрібно щонайменше 100 годин власної терапії, щоб не переносити свої травми чи особисті проблеми на клієнтів. Я сама в особистій терапії близько чотирьох років. Щойно завершила роботу з одним терапевтом і тепер шукаю спеціаліста, який більше підходить під нові запити.

Ведуча: А якщо психолог не ходить на особисту терапію?

Психологиня: Тоді це так званий “червоний прапорець”. Неможливо бути ефективним фахівцем, не пропрацьовуючи власний досвід. Це як стоматолог, який сам собі зуб полікувати не може.

4. Що таке тривожність і чим вона відрізняється від страху

Ведуча: Розкажи про тривожність. Як вона проявляється і чи відрізняється від страху?

Психологиня: Тривога — це, по суті, “недиференційований страх”. Тобто я боюся чогось невизначеного: не знаю, чи то мені загрожує аварія, чи маніяк, чи звільнення з роботи, чи проблеми у відносинах. Страх натомість має чіткіший об’єкт: “я боюся собак”, “боюся висоти” тощо.

Головне, що допомагає знизити тривогу, — конкретизація. Якщо чітко розуміти, чого я боюся (і наскільки це реально), ситуація стає яснішою. Далі вже можна діяти конкретніше: або вжити певних заходів безпеки, або спокійніше сприйняти, що не все під нашим контролем.

Ведуча: Як відрізнити нормальну тривогу від “надмірної”?

Психологиня: Коли ми тривожимося час від часу — це нормально, це навіть корисний сигнал. Якщо ж тривога стає постійною, заважає вам жити, порушує сон, відволікає від роботи чи стосунків, створює зайву напругу — це може бути ознакою тривожного розладу.

5. Тривожність і виховання дітей

Ведуча: Ти згадувала, що в дорослому віці рівень тривожності може бути “закладений” ще в дитинстві.

Психологиня: Так. Якщо батьки не забезпечували базового відчуття безпеки, швидко не реагували на потреби дитини, не підтримували її, — формується “світ небезпечний”. Дитина звикає бути напоготові, бо не відчуває, що хтось поруч захистить. Або інша крайність: гіперопіка, коли батьки все вирішують за дитину. Вона виростає з переконанням “я сама нічого не можу” і починає боятися будь-якого кроку.

Також впливає стиль виховання: якщо батьки поводяться непередбачувано (сьогодні можна, а завтра ні, без пояснення), це створює постійну внутрішню напругу і тривогу в дитини.

6. Тривожність у стосунках і ревнощі

Ведуча: Як підвищена тривожність може проявлятися в стосунках?

Психологиня: Наприклад, у ревнощах. Тривожна людина часто боїться, що її покинуть, постійно “перевіряє” партнера, уявляє негативні сценарії. Це може перевантажувати відносини. Партнерові доводиться весь час доводити свою любов чи лояльність.

Ще є нюанс, коли тривожна людина боїться показувати негативні емоції (злість, образу), щоб не втратити коханого. Вона постійно стримує агресію, “накопичує” образи, і все це лише посилює внутрішню напругу.

7. Перфекціонізм та відмінність від ОКР

Ведуча: Чи правда, що перфекціоністи сильніше страждають від тривоги?

Психологиня: Дуже часто так. Перфекціонізм — це одна з форм контролю над ситуацією і спосіб справлятися з тривогою. Людина думає: “Якщо я буду ідеальною, то мене приймуть, любитимуть, усе буде під контролем”. Це ілюзія, бо ідеальність недосяжна, а від цього тривога лише зростає.

ОКР (обсесивно-компульсивний розлад) — це вже діагноз, який ставить психіатр. Він часто супроводжується ритуалами (наприклад, помити руки рівно 13 разів). Перфекціонізм може бути частиною способу життя, але це не обов’язково патологія. Важливо відслідковувати, наскільки це заважає жити.

8. Як справлятися з тривогою: практичні поради

Психологиня: Ось кілька методів, як можна допомогти собі вдома:

  • Усвідомлення безсилля. Нагадуйте собі, що ви не можете контролювати все. Випишіть “зону впливу”, де дійсно можете діяти, та “зону поза контролем”.
  • Ведення щоденника. Записуйте, які думки, переживання і тілесні відчуття виникають. Це дає ясність і структурує хаос у голові.
  • Дихальні практики. Зосередьтеся на повільному вдиху й видиху (наприклад, на 4 рахунки вдихаємо, на 4 видихаємо), або ж закривайте почергово ніздрі, щоб стабілізувати ритм дихання.
  • Фізичні вправи на розслаблення. Легка розминка, розтяжка, пілатес або йога. Важливо не перевтомлюватися, а “розвантажувати” тіло від напруги.
  • Техніка «напруження-розслаблення». Почергово стискайте й розслабляйте м’язи в різних частинах тіла, щоб відчути різницю між напругою та розслабленням.
  • Пропрацювання найгірших сценаріїв. Якщо певна думка “застряє”, спробуйте розписати її докладно: що станеться в найгіршому випадку, наскільки це ймовірно, які в мене є реальні докази?

Ведуча: Дякую за корисні поради. А як бути, якщо потрібна більш глибока робота?

Психологиня: Якщо тривога вже серйозно впливає на якість вашого життя, або ви підозрюєте тривожний розлад, найкраще звернутися до психолога чи психотерапевта. Самолікування може допомогти на початкових етапах, але спеціаліст дасть системну підтримку.

9. Висновок

Тривожність — нормальна частина людського досвіду, яка сигналізує про наші потреби, страхи або брак інформації. Важливо навчитися слухати цей сигнал і шукати справжні причини тривоги, а також способи діяти в реальних обставинах. У розмові ми з’ясували, що:

  • Тривога може мати корені в дитинстві, коли дитині не вистачало безпеки чи навпаки було забагато контролю.
  • У стосунках надмірна тривожність проявляється в ревнощах, страху покинутості, стримуванні негативних емоцій.
  • Перфекціонізм є одним зі способів упоратися з тривогою, але він може посилювати напругу.
  • Щоденники, дихальні практики, усвідомленість, робота з тілом допомагають знизити рівень тривоги.
  • Якщо самостійні зусилля не дають покращення, варто звернутися до фахівця.

Нехай ці поради допоможуть вам краще розуміти свою тривожність і не боятися звертатися за допомогою.


Автори інтерв’ю:

Ведуча Анастасія Лаврик

Психолог, гештальт-терапевт Вікторія Клевцова

психологія гештальт психотерапія тривога агресія перфікціонізм консультація онлайн київ

← До записів у Блозі