Природа тривоги

Тривога, як усі інші емоції, сама по собі корисна для нашої психіки.

Це природний сигнал нашої психіки. Вона попереджає про можливу небезпеку та допомагає підготуватися до ситуацій, що потребують нашої уваги.

Її функція — мобілізувати ресурси, щоб ми могли діяти ефективно.

Але питання в її частоті, кількості та інтенсивності.

Причини тривожності

1. Травматичний досвід

У якому сформувалось глобальне переконання «світ небезпечний».

Зазвичай формується у довербальному віці дитини, коли значимі дорослі не дали відчуття захищеності і впевненості, що її потреби будуть задоволені.

2. Страх втратити контроль, бути неготовим до чогось

У результаті досвіду, коли було небезпечно помилятись або чогось не знати. Тоді була загроза реальному чи психічному життю; за це карали, соромили, знецінювали.

Тому зараз людина має прокрутити всі можливі сценарії і бути до них підготовленою, щоб знову не опинитись в невиграшній позиції, а очолити її.

3. Страх спиратись на себе

Сумніви, що самостійно впораюсь.

Часто можна переплутати збудження, зацікавленість, страх чи ще якісь переживання з тривогою, бо вони мають схожу фізіологію: прискорення серцебиття, збите дихання, тремтіння і т.д.

4. Пригнічення почуттів

Стримана злість, образа, провина, сором починають «бродити» і тиснути, створюючи напругу, яку ми розуміємо як тривога.

5. Незавершені ситуації / гештальти

Супроводжуються тривогою, поки ми їх не вирішимо.

6. Спосіб втекти від реальності

Небажання / страх визнати те, що відбувається в теперішньому, провокує тікати в майбутнє і створювати ілюзію контролю хоча б там і колись.

Якщо це ваша причина, задайте собі питання: що саме вас не влаштовує і чи можна це якось змінити?