А що, якщо твоя індивідуальність занадто індивідуалістична, ти відмовишся від неї?

А якщо твоя індивідуальність не дуже унікальна, якщо вже хтось думає, робить, виглядає так як ти, теж відмовишся від неї?

Якщо в першом випадку страшно бути іншою/им, виділятися з поміж інших своєю точкою зору, своїм світоглядом чи зовнішністю, бо забагато ризиків, можуть не прийняти.

То в другому випадку страшно, соромно, що я чимось схожа/ий на інших,бо тоді мене будуть порівнювати і можуть знецінити ( чи я самостійно все це зроблю з собою).

Як не дивно, але обидва варіанти можуть поєднуватися в одній людині. І вони дуже гармонійно (НІ) поєднувалися в мені.

Тоді питання: якою/яким мені бути, щоб не сильно відрізнятися і не бути дуже схожою/им з іншими?
Моя відповідь: собою. Примітивна, але така важлива відповідь.

І такий кайф зловила, коли вперше помітила оцю свою індивідуальність, не схожість поглядів, визнала їх і не злякалася. І згадала шлях, який проробила, щоб це відчувати 😌

Якщо відгукується ця тема, запрошую подосліджувати і прийняти вашу унікальність і індивідуальність на консультаціях і в терапії🙌