Коли наступного разу відчуєте сильну тривожність, спробуйте зробити те, про що я зараз вам розповім.
Отже, уявіть себе дослідником, спостерігачем за самим собою ж.
Спробуйте називати, перераховувати ті тривожні, нав'язливі думки, які будуть до вас приходити.
Перераховуйте їх, але не поглиблюйтесь в них, не починайте розкручувати.
Далі спробуйте назвати ще хоча б два-три переживання, емоції, почуття, які є в цей момент, окрім тривоги.
Їх важко буде вирізнити, тому що тривога дуже інтенсивне та поглинаюче переживання, але це можливо, тому що щось, окрім тривоги, там точно є.
Це може бути: сум, страх, злість, провина, образа, будь-що.
Далі сконцентруйтесь на вашому тілі. Пройдіться по всім частинам тіла і відчуйте, яка з них найбільше реагує на тривогу, бере участь у цьому переживанні.
Наприклад: тримтіння рук, збите дихання, напруга в животі.
А яка частина тіла, навпаки, не бере участь у цьому переживанні і вона якось більш стабільно відчуває себе?
Ця вправа дуже корисна, тому що вона не дає тривожності поглинути вас повністю, а дає змогу так ніби трішечки дистанціюватися від неї, поспостерігати, що зараз відбувається.
І до того ж, ясність щодо того, що з вами зараз відбувається на трьох рівнях — когнітивному, емоційному і тілесному — вона, правда, знімає напругу і стає спокійніше.