Жіночність — це не роль.
Це не набір правил чи моделей поведінки.

Жіночність — це про контакт з собою.

Про тілесність — коли я відчуваю своє тіло, помічаю сигнали втоми, голоду, напруги чи збудження.

Про емоційність — коли я дозволяю собі відчувати все, що приходить: ніжність і злість, радість і страх, бажання й втому.

Про ідентичність — коли я знаю, хто я, чого хочу, на що погоджуюсь, а на що — ні.

Це стан внутрішньої цілісності.

Бо справжня жіночність — дуже індивідуальна.
Вона у кожної жінки своя.

Для когось це про спонтанність і свободу.
Для когось — про турботу й затишок.
Для когось — про сексуальність і чуттєвість.

Жіночність неможливо вигадати чи сконструювати.
Її не знайдеш у марафонах чи тренінгах “прокачай жіночність за 5 днів”.

Її можна тільки відчути — коли є довіра до себе, повага до своїх потреб, дозволи на свої почуття та вибори.

Бо насправді жіночність — це не форма. Це стан.

У терапії ми не вчимося, як бути жіночною.
Ми вчимося повертатись до себе.
А там уже є все, що потрібно.