Жіночність — це не роль.
Це не набір правил чи моделей поведінки.
Жіночність — це про контакт з собою.
Про тілесність — коли я відчуваю своє тіло, помічаю сигнали втоми, голоду, напруги чи збудження.
Про емоційність — коли я дозволяю собі відчувати все, що приходить: ніжність і злість, радість і страх, бажання й втому.
Про ідентичність — коли я знаю, хто я, чого хочу, на що погоджуюсь, а на що — ні.
Це стан внутрішньої цілісності.
Бо справжня жіночність — дуже індивідуальна.
Вона у кожної жінки своя.
Для когось це про спонтанність і свободу.
Для когось — про турботу й затишок.
Для когось — про сексуальність і чуттєвість.
Жіночність неможливо вигадати чи сконструювати.
Її не знайдеш у марафонах чи тренінгах “прокачай жіночність за 5 днів”.
Її можна тільки відчути — коли є довіра до себе, повага до своїх потреб, дозволи на свої почуття та вибори.
Бо насправді жіночність — це не форма. Це стан.
У терапії ми не вчимося, як бути жіночною.
Ми вчимося повертатись до себе.
А там уже є все, що потрібно.